ТРИМАЙТЕ ГОРМОНИ ПІД КОНТРОЛЕМ!

Що сьогодні відомо про причини й механізми розвитку раку молочної залози? Молочна залоза є гормонально-залежним органом: як нормальний її розвиток і функція, так і виникнення патологічних змін у ній, відбуваються під впливом певних гормонів. Ці дисгормональні розлади, як правило, протікають непомітно для хворих, і можуть триматися роками. Такі зміни складно діагностувати навіть за допомогою сучасного лабораторного обладнання. Самі гормональні фактори не викликають раку, але є дослідження в яких доведено що вони можуть підтримувати канцерогенез.

— Будь-які фактори, які пов’язані з життєдіяльністю людини здатні викликати й підтримати зміни в гормональному балансі жінки, вони можуть збільшити ризик розвитку раку молочної залози. Деякі з них так і називають — фактори ризику, — акцентує увагу  Олександр Заїка, хірург-онколог, завідувач поліклінічного відділення Чернігівського обласного онкологічного             диспансеру 

Ось вони:

Вік. Уже звичайне порівняння захворюваності раком у різних вікових групах населення вказує на збільшення ризику занедужати зі збільшенням віку: 5% всіх випадків раку молочної залози діагностується у жінок старше 30 років, 30% – після 40 років. Максимальна захворюваність відзначається у віковому інтервалі 40-60 років. У цьому віці близько 60% від усіх хворих на рак молочної залози.

Репродуктивний анамнез. Включає особливості розвитку таких функцій жіночого організму, як менструальна, полова й лактаційна (годівля грудьми). Нормальний розвиток всіх цих функцій має свої тимчасові й кількісні границі, а певні відхилення від них можуть збільшувати ризик раку молочної залози. Такими відхиленнями є ранній (до 12 років) початок регулярних менструацій або пізніше (після 55 років) їхнє припинення, а також хронічне порушення менструального циклу. Ризик розвитку раку молочної залози може збільшуватися також при пізньому (після 25-30 років) початку полового життя, при відсутності вагітностей або пізньому (після 30-35 років) розвитку першої вагітності, при відсутності годівлі грудьми після пологів.

Харчування. Найважливіший біологічний фактор, від якого в значній мірі залежить розвиток всіх функцій людського організму. Недарма говорять: людина є те, що вона їсть. На розвиток раку молочної залози можуть впливати певні відхилення як у режимі, так і в структурі харчування. Зокрема, ризик розвитку захворювання може збільшуватися при систематичному переїданні жирів тваринного походження, продуктів з високим змістом холестерину, цукру. Схильності до раку молочної залози сприяє надмірне споживання смажених і пересмажених харчових продуктів, концентрованих бульйонів, яєчного жовтка, вершкового масла й інших продуктів, збагачених холестерином.

Вітаміни. Відносно багатьох форм ракових захворювань, у тому числі й раку молочної залози, установлений певний зв’язок між імовірністю розвитку пухлин і недостатнім споживанням деяких вітамінів, а також їхнім змістом у крові. Розвиток раку молочної залози, очевидно, більшою мірою пов’язаний із хронічним недоліком в організмі деяких вітамінів або їхніх попередників, зокрема, бета-каротину.

Ожиріння. Зайва маса тіла обумовлює, як правило, відкладеннями жирової тканини, що має здатність затримувати й накопичувати в організмі різні токсичні, у тому числі й канцерогенні з’єднання, що надходять в організм протягом життя з повітрям, водою, їжею. Тому ожиріння вважається одним з факторів ризику для виникнення раку молочної залози. Варто визнати, що в останні роки ожиріння стало досить розповсюдженим явищем. Головна причина цього явища — зниження фізичних навантажень, збільшення в структурі харчування частки тваринних жирів і переїдання.

Травми молочних залоз. Нерідко самі хворі пов’язують появу в себе пухлинних змін у молочних залозах з її травмою (забитим місцем, здавлюванням, пораненням). Усякий подібного роду механічний вплив не має канцерогенну дію, тобто сам по собі не може перетворити нормальну клітку в ракову. Однак деякі дослідження показали, що частота перенесених механічних травм молочної залози у хворих раком молочної залози все-таки істотно більше, ніж у хворих з доброякісними захворюваннями молочних залоз або в здорових жінок.

Фонові захворювання. Є захворювання, при яких порушується нормальна продукція гормонів. Тому при хронічному плині цих захворювань і відсутності лікування ймовірність розвитку раку молочної залози може збільшуватися. Найпоширенішими з таких захворювань є хронічне запалення придатків, при якому міняється продукція гормонів яєчників, захворювання щитовидної залози, захворювання печінки. До захворювань, здатних стимулювати пухлинні зміни, варто віднести: неврози, неврастенію, вегето-судинну дистонію. Ці розлади звичайно виникають після різних психотравм, психологічних перевантажень. Ще у вісімнадцятому столітті лікарі вважали, що «далека причина раку є довгий сум». У той же час невротичні розлади не є специфічним причинним фактором для раку, оскільки вони можуть сприяти розвитку й багатьох інших захворювань.

Спадковість. Спеціальні дослідження, проведені онкологами й генетиками, переконливо показали, що рак — не спадкоємне захворювання. Спадкоємний фактор може мати значення тільки при обмеженому числі випадків захворювань. При цьому його дія не означає передачі самого захворювання в спадщину. У спадщину може передаватися тільки схильність до хвороби.. Реалізація цієї схильності буде насамперед залежати від особливостей розвитку й впливу на організм цілого комплексу інших факторів, зокрема, певних порушень режиму здорового життя й канцерогенних впливів навколишнього середовища.

Паління й алкоголь. У спеціальних дослідженнях було встановлено, що паління трохи підвищує ризик розвитку раку молочної залози, причому більшою мірою у жінок, що постійно курили перед настанням менопаузи. Серія досліджень була проведена з метою з’ясування зв’язку між споживанням алкоголю й ризиком розвитку раку молочної залози. При цьому було показано, що споживання різних алкогольних напоїв у перерахуванні на чистий етиловий спирт у дозах більше 30 г у день також істотно збільшує ризик раку молочної залози.

Жоден з перерахованих вище факторів окремо й навіть в обмежених сполученнях не може викликати рак молочної залози. Пухлина розвивається тільки при складних комбінаціях цих факторів і можливо інших, ще до кінця не вивчених.

З вищевикладеного можна визначити наступні міри самопрофілактики раку молочної залози.

• Значний профілактичний потенціал відносно раку молочної залози укладений у дотриманні правил раціонального харчування. Наприклад, вершкового масла варто споживати не більше 20-30 грам у день, яєць – 4-5 штук у тиждень, смажені м’ясні блюда треба їсти рідше, ніж рибні й овочеві. У раціон харчування варто більше вводити знежирених молочних продуктів. Цих правил особливо варто дотримуватися жінкам у період розвитку клімаксу й настання менопаузи. Кожна жінка також повинна стежити за своєю масою тіла – чуйним барометром обмінних процесів в організмі. При цьому пильність не повинна падати з віком або зі зміною родинного стану.

•  Не забудемо про протипухлинну активність вітамінів і насамперед бета-каротину, вітаміну С.

• До профілактичних мір ставиться також оберігання молочних залоз від травм.

• Не слід носити тісні бюстгальтери. Останні повинні бути відносно вільні, але добре підтримувати молочні залози, попереджаючи їхнє відвисання й значні струси при рухах.

• Своєчасне й ефективне лікування захворювань яєчників, щитовидної залози, печінки, психоневрогенних розладів також є профілактикою пухлинних захворювань молочних залоз.

• Ризик розвитку раку молочної залози може зменшуватися при зменшенні або виключенні споживання алкоголю й паління. Тим більше, що останнє багаторазово збільшує ризик розвитку й інших форм раку.

• Рання й точна діагностика передпухлинних і пухлинних захворювань молочної залози визначає успіх лікування й деякою мірою профілактику раку молочної залози. Своєчасна діагностика цих захворювань насамперед залежить від самої жінки, від її пильності й свідомого й сумлінного ставлення до профілактичних оглядів. Такі огляди проводяться акушерками жіночих оглядових кабінетів, гінекологами, хірургами, онкологами.

• Не можна забувати про самообстеження, яке є важливим фактором в діагностиці проблем молочної залози. Техніка самообстеження включає огляд молочних залоз перед дзеркалом, промацування молочних залоз у положенні стоячи і лежачи. Його рекомендується проводити жінкам старшим 18 років один раз у 2 — 4 тижні. Найзручніше робити це в один і той самий день менструального циклу, після ванни.

Профілактичні огляди молочних залоз рекомендується проводити після 18 років раз на рік. Жінкам після 45 років рекомендується також профілактичне рентгенологічне дослідження молочних залоз (мамографія) 1 раз на 2-3 роки. Мамографію можна проводити і раніше з 35 років але лише в тому випадку якщо є обтяжена спадковість (хворіли близькі родичі на рак молочної залози). Починаючи з 50 років мамографію необхідно проходити раз на 1-2 роки до 70 років включно . Після 70 років інтервали мамографії знову збільшуються 1 раз на 3 роки. Мамографічне дослідження не гарантує 100% діагностики тому консультація лікаря фахівця є обов’язковою умовою. Кваліфікований лікар може діагностувати хворобу навіть без інструментальних досліджень. При такому режимі профілактичного контролю гарантується своєчасність у виявленні й ефективність лікування передпухлинних і пухлинних захворювань молочних залоз.