ЩОРОКУ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ РЕЄСТРУЄТЬСЯ БІЛЯ 300 ВИПАДКІВ ЗАХВОРЮВАНЬ НА РАК ШЛУНКУ

Рак шлунку – одне з найбільш поширених злоякісних захворювань і залишається надзвичайно гострою проблемою. Смертність за останні роки в нашій країні й у світі не знизилася. Виявлення ранніх форм раку  є єдиним шансом на одужання, акцентує увагу лікар, хірург-онколог абдомінального відділення з урологічними ліжками Чернігівського обласного онкологічного диспансеру Олександр Жилін.

Щороку в області реєструється біля 300 випадків захворювань на рак шлунка. У 2017 році зареєстровано 297 випадків (показник захворюваності 29,0 на 100 тис. населення, що на 62,9% вище середнього показника по Україні – 17,8).

Звідки береться рак?

Серед чинників, що сприяють розвитку раку шлунку, називаються особливості дієти і чинники навколишнього середовища, куріння, інфекційний і генетичний чинники. Доведена залежність частоти виникнення раку шлунку від нестачі вживання аскорбінової кислоти, надлишкового вживання солі, маринованих, пересмажених, копчених продуктів, гострої їжі, тваринного масла. Серед причин також є зловживання алкоголем. Існують дані про залежність раку шлунку від інфікованості Helicobacterpylori. Вважається статистично доведеним, що в інфікованих людей підвищений ризик розвитку цієї хвороби.

– У більшості випадків рак шлунку розвивається на фоні тривало існуючих передпухлинних станів слизової. Передраковими захворюваннями шлунку називають стани, які згодом можуть перейти в рак або на їх фоні частіше розвивається рак. До таких захворювань відносять хронічну виразку шлунку, поліпи шлунку, гіпертрофічний гастрит, перніціозна (В12-дефіцитна) анемія, хронічний гастрит зі зниженою кислотністю шлунку. Крім того, ризик злоякісної пухлини шлунка вище в осіб, що перенесли видалення частини шлунку через якусь іншу хворобу, – коментує Олександр Жилін.

Тривожні дзвіночки

У початковій стадії рак шлунку розвивається безсимптомно і виявляється як випадкова знахідка. На жаль, рак шлунку не має специфічних симптомів. До ознак захворювання відносять:

  • біль у верхній частині живота;
  •  нудоту;
  • зниження апетиту;
  •  почуття пересичення їжею, навіть коли хворий практично нічого не їв;
  • кислотну печію;
  • періодичне здуття живота;
  • блідість шкіри.

Пухлина може бути джерелом кровотечі, яка проявляється чорним стулом, блювотою типу «кавової гущі», анемією. Для пухлин стравохідно-шлункового переходу характерно порушення ковтання. Крім того, у хворих на рак шлунка часто відмічається схуднення, слабкість, швидка стомлюваність.

Блювота частіше свідчить про локалізацію пухлини в ділянці виходу зі шлунку. Локалізація пухлини в ділянці дна шлунку може викликати болі в лівому підребер’ї або за грудиною, симулюючи ішемічну хворобу серця.

Сучасні методи діагностики

Як правило, лікар призначає езофагогастродуоденоскопію з біопсією. Боятися таких слів не слід  – це основні методи діагностики. Рентгеноскопія шлунку більш точно оцінює поширення пухлини по підслизовому шарі. У разі підслизового росту пухлини рентгенологічний метод може виявитися основним для діагностики. Комп’ютерна томографія (КТ) іноді використовується для діагностики, але метод не можна назвати точним і чутливим при раку шлунка.

Як лікують?

Основними методами лікування раку шлунку є: операція, хіміотерапія і опромінювання. Часто найкращим підходом до лікування може бути застосування двох і більш методів.

У тому випадку, коли радикальне лікування неможливе, терапія направлена на полегшення симптомів хвороби, таких як порушення ковтання, блювання, кровотеча.

Оперативне втручання: у залежності від виду раку шлунку і стадії захворювання може бути виконана операція з видалення пухлини разом із частиною шлунка або всім шлунком. По можливості хірург залишає неуражену частину шлунку. Навіть якщо рак занедбаний і не може бути повністю видалений, операція може допомогти запобігти кровотечі з пухлини або сприяти проходженню їжі через кишківник. Цей тип оперативного втручання називається паліативним, виконується з метою полегшення або запобігання симптомам, а не з метою виліковування від раку.

Хіміотерапія – це використання протипухлинних препаратів для знищення пухлинних клітин. Хіміотерапія зазвичай використовується в занедбаних випадках. Вона може бути основним методом лікування або може використовуватись до чи після операції. Є дані про те, що хіміотерапія в поєднанні з променевою терапією може загальмувати рецидив хвороби і продовжити життя хворих з поширеним процесом. Хіміотерапевтичні препарати не тільки знищують пухлинні клітини, але й можуть пошкодити нормальні клітини, що призводить до побічних ефектів − нудоти й блювання, рідкого стулу, втрати апетиту, облисіння, виразок у роті, підвищеного ризику інфекційних захворювань у зв’язку зі зниженням кількості лейкоцитів.

Променева терапія: метод лікування раку шлунку  іонізуючою радіацією. Основне завдання променевої терапії − блокада і знищення ракових клітин. До побічних ефектів променевої терапії відносять променеві опіки, що формуються внаслідок тривалого впливу на певну ділянку. Крім того, після променевої терапії у хворого можуть спостерігатися променеві реакції: слабкість, швидка стомлюваність, нудота, блювання, випадання волосся, ламкість нігтів, серйозні порушення кількісного складу крові.

Онконастороженість – головне!

Клінічні прояви раннього раку шлунку не є специфічними. Тому для більш раннього виявлення раку шлунку повинна бути онконастороженість.

− Хворим із груп ризику, у яких є передракові захворювання,  які страждають на анемію, несподівано втрачають вагу і тим, чиї близькі родичі хворіли на рак шлунку, необхідно звертатися до лікаря і своєчасно обстежуватись. Дієвою мірою профілактики може бути зміна характеру харчування, навіть стилю життя. Лікування хворих повинно проводитись у спеціалізованих установах, – наголосив хірург-онколог Олександр Жилін.