ЩО ОЗНАЧАЄ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ ПРАВО НА МІЖНАРОДНІ ПРОТОКОЛИ?

Міністерство охорони здоров’я спільно з Міністерством юстиції України та фахівцями в галузі охорони здоров’я надали роз’яснення щодо особливостей впровадження міжнародних клінічних протоколів в Україні, їх переваги та важливість використання у лікарській практиці.

Завдяки активній співпраці Міністерства охорони здоров’я та Міністерства юстиції України та юридичній підтримці Офісу ефективного регулювання впровадження міжнародних клінічних протоколів в Україні стало реальністю.

Підписання Наказу, який дозволяє закладам охорони здоров’я використовувати у своїй роботі міжнародні клінічні протоколи, це дійсно важливий крок на шляху реформування системи охорони здоров’я України.

Адже зміни в галузі не можливі без підвищення якості надання медичної допомоги, а невід’ємною частиною реформування національної системи охорони здоров’я має стати її перехід від медицини, заснованої на авторитеті, до медицини, заснованої на доказах. Саме тому використання у лікарській практиці нових клінічних протоколів – один із найважливіших шляхів впровадження доказової медицини в Україні.

Міністерство юстиції провело державну реєстрацію наказу Міністерства охорони здоров’я, який дає можливість українським лікарям використовувати міжнародні протоколи лікування та найпередовіші методики надання медичних послуг.

“Спільно з Міністерством охорони здоров’я ми завершили процес імплементації дуже важливого для всіх наших громадян рішення. На виконання доручення Уряду, не зважаючи на величезний спротив з боку певних псевдоекспертів, учора Мін’юстом було зареєстровано рішення МОЗ про запровадження в Україні нових клінічних протоколів”, – зазначив Павло Петренко, очільник Мін’юсту.

Заступник Міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський наголосив, що впровадження доказових клінічних протоколів несе за собою переваги як для лікарів і пацієнтів, так і для системи охорони здоров’я в цілому.

“Це дозвільний наказ. Він нарешті дає право лікарям використовувати ефективні методи діагностики та лікування. Цей наказ – це захист для лікаря, він позбавляє необхідності лікувати за застарілими стандартами. Відповідно, виграє пацієнт, який отримує дійсно якісну медичну допомогу. Система починає орієнтуватися на потреби пацієнта, а не адаптовуватися під можливості закладів охорони здоров’я”.

Дослідження BRDO (Офісу ефективного регулювання) показали, що українське регуляторне поле засмічене – близько 35 % актів застарілі, неактуальні та неефективні. Тому, Офіс ефективного регулювання працює над переглядом і скасуванням таких застарілих нормативно-правових актів. Офіс спільно з МОЗ України розробили проект наказу, який є досить новаторським з юридичної точки зору.

Як зазначив Олексій Гончарук, голова BRDO: “Це один з рідкісних випадків, коли суб’єкти господарювання – заклади охорони здоров’я та лікарі – приватні підприємці зможуть напряму використовувати іноземне регулювання – процедуру лікування. При цьому, під час застосування іноземних процедур права пацієнтів будуть захищені”.

Можливість використання міжнародних стандартів у клінічній практиці була позитивно оцінена практикуючими лікарями, представниками профільних медичних асоціацій України. Максим Соколов, співзасновник Асоціації інтервенційних кардіологів України слушно зазначив: “Впровадження міжнародних клінічних протоколів – це важливий крок вперед, це європеїзація усієї української медицини. Але не потрібно забувати, що пацієнтів лікують не протоколи, а люди. Протоколи – це інструмент, і скільки б не було видано наказів, допоки лікарі, профільні асоціації, не візьмуть цей інструмент і не почнуть впроваджувати його в життя – зміни не настануть. Це наша з вами відповідальність”.

Юрій Кучин, голова комітету з освіти та міжнародних зв’язків Асоціації анестезіологів України підняв питання недосконалості українських локальних протоколів, які є обов’язковими до виконання у закладах охорони здоров’я.

“Часто локальні протоколи базувалися на матеріалах інформаційних джерел різної давнини та клінічний досвід розробника. Однак, затвердження такого “протоколу” печаткою міського або обласного управління охорони здоров’я надавали цьому документу більшу вагомість, ніж найновіший міжнародний протокол або клінічна настанова, що містять рекомендації рівня доказовості 1А (це означає доведену в багатьох дослідженнях беззаперечну перевагу рекомендованого способу).Тепер лікуючий лікар отримає в свої руки вагомий інструмент аргументації”, – підсумував Юрій Кучин.

Основними зауваженнями щодо впровадження міжнародних клінічних протоколів є тези про відсутність умов, недостатність фінансування галузі, незнання лікарями англійської мови, відповідно – неможливість дотримуватись міжнародних стандартів в українських реаліях. Алла Вінницька, головний лікар Лікарні ізраїльської онкології LISOD, відповідаючи на це питання, наголосила: “Ми не маємо права позбавляти наших пацієнтів шансів на одужання лише через свою неосвіченність, низьку кваліфікацію чи незнання іноземної мови. Пацієнт має право бути вилікуваним. І зачасту це не потребує значних фінансових витрат, потрібен грамотний підхід до лікування. Нарешті ми робимо крок до цивілізованої європейської медицини”.

Як зазначив  головний експерт МОЗ зі спеціальності «Онкологія» д. м. н. професор Олексій Ковальов, ідея хороша, але поки не зовсім зрозуміло, як вона буде реалізована. Почнемо з того, що раніше, згідно з наказом МОЗ, були сформовані експертні групи, які протягом кількох місяців працювали над уніфікованими протоколами в онкології, ці протоколи враховували дані європейських протоколів і можливості вітчизняної медицини. Адже ні для кого не секрет, що наша , вітчизняна, онкологія відстає від тієї ж європейської або американської – за технологіями, можливостями променевої терапії, доступності сучасних ліків. Тому уніфіковані протоколи лікування і були виписані з урахуванням наших особливостей, і в серпні минулого року вони були затверджені по 27 онкологічних локалізаціях.

Те, що дозволено використання зарубіжних протоколів, повторюся, крок правильний. Але тут виникає кілька запитань. Про які саме протоколи йдеться: європейські, німецькі, англійські, шведські? На який стандарт ми повинні орієнтуватися? Справа в тому, що українські онкологи мають доступ до інформації як лікувати – адже ми живемо в епоху інтернету, постійно відвідуємо міжнародні форуми, проводимо різні наукові заходи в Україні. Але чи можемо ми застосувати ці протоколи повністю, якщо у нас при потребі 116 лінійних прискорювачів в країні всього 16, та й ті не всі працюють. А якщо взяти медикаментозну терапію, то у всіх зарубіжних протоколах при лікуванні онкологічних захворювань прописані таргетні препарати,  у нас же  вони всі викинуті з Національного переліку ліків. Наприклад, візьміть будь-який європейський протокол при HER 2 позитивному раку грудей, там обов’язково в адьювантному режимі буде прописано 56-тижневе призначення трастузумаба, що, власне, і забезпечує ефективність лікування при такому агресивному раку. Але чи може дозволити собі таке лікування пацієнтка, якщо держава препаратом не забезпечує? Тому, офіційний дозвіл використовувати ці протоколи, це тільки перший крок, потрібно ще багато зробити, щоб ми дійсно могли їх використовувати.

Джерело: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20170425_d.html, http://www.onco-ne…