Про всі нюанси хірургічної школи лапароскопії

На Чернігівщині започаткували новий інноваційний медичний проект «Школа хірургів: лапароскопія» (щоденник заходу www.oncodispancer.cn.ua/content/dlya-tyh-hto-z-namy-shchodennyk-zahodu-shkola-hirurgiv-laparoskopiya) Стартувала новація 26 вересня.  Стажувалися курсанти чотири дні. Захід відбувся на базі Чернігівського обласного онкологічного диспансеру за підтримки Чернігівського лікувально-профілактичного закладу «СімМед». Хто автор цієї ідеї, як в умовах складного сьогодення вдалося її реалізувати, про саму школу, її вчителів, учнів, досягнення та перспективи, сьогодні говоримо з куратором проекту, лікарем–онкогінекологом онкодиспансеру Олександром Зубом.  

Про ідею

− Олександре, як виникла задумка такого проекту – чи народжувалася вона в муках  або ж це продукт одномоментного інсайту? Як? Розкрийте карти!

 −Ідея виникла вже досить давно, майже три роки тому. Будучи студентом медичного закладу, вперше побачив  лапароскопічний бокс вживу. Загорівся так, що зробив подібний вдома, самотужки. На першому курсі інтернатури привіз власноруч зроблений бокс у Чернігівський онкодиспансер. Лапароскопічний бокс складається з декількох елементів – самої коробки, веб-камери та великої кількості планшеток, на яких відпрацьовуються базові психомоторні навички, шиття шву, в’язання вузлів – тобто тієї техніки, з якою стикається кожен хірург при виконанні лапароскопії. Лікарі поставилися до мого творіння позитивно. З цим приладом я відвідував всі медичні конференції, демонстрував його можливості. Впродовж інтернатури – а це три роки – до онкодиспансеру приїздили студенти-медики з київського та харківського медичних вишів – відпрацьовували базові навички. Поступово, крок за кроком прийшов час для створення учбової бази для широкої аудиторії курсантів.

− Масштабний проект потребує чималих матеріальних вливань, я вже не кажу про титанічні витрати часу. Олександре, тож головне: хто надав кошти і чи виправдало себе таке вкладення?

− Звернувся з пропозицією та великим бажанням започаткувати школу хірургів до головного лікаря лікувально-профілактичного закладу «СімМед», лікаря-акушера-гінеколога Оксани Луговської. Паралельно вів перемовини з адміністрацією Чернігівського обласного онкологічного диспансеру на чолі з головним лікарем, заслуженим лікарем України, кандидатом медичних наук, хірургом-онкогінекологом Валерієм Зубом та Чернігівським осередком Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Асоціація молодих медиків». Готувалися до відкриття школи біля двох місяців. Отже завдяки спільним скерованим діям, доброму ставленню до молодого кадрового поповнення та глибокому розумінню того, що лікар повинен фахово зростати і постійно вдосконалювати свої навички, курсанти школи хірургів мають потужну матеріально-технічну базу, висококваліфікованих викладачів, які щиро діляться як теоретичними знаннями, так і своїм багаторічним досвідом під час динамічної насиченої програми. По закінченні навчання кожен курсант отримує сертифікат певного зразка.

− Чи є ще подібні школи в Україні?

У Чернігівському регіоні така школа – перша.

Про навчання

− Я так розумію, що викладацький колектив склали саме золоті руки хірургії Чернігівщини?

Так, крім головних лікарів зазначених мед закладів, до викладацького складу увійшли заступник головного лікаря онкодиспансеру з медичної частини, кандидат медичних наук, хірург-онколог Григорій Бардаков, завідувач відділення абдомінальної хірургії з урологічними ліжками, хірург-онколог уролог Роман Цісельський, завідувач гінекологічного відділення, хірург-онкогінеколог, кандидат медичних наук Юрій Шень, завідувач відділення малоінвазивної та ендоскопічної онкохірургії, хірург-онколог Вадим Корчинський та лікар акушер-гінеколог  ЛПЗ «СімМед» Ірина Холодьон.

− Із вуст курсантів пролунало, що займалися вони за американськими стандартами. Чому так – українські занадто захмарні чи, навпаки, досить слабкі? І хто розробляв програму школи?

 Дійсно, програма навчання у школі хірургів складена за американськими методиками з лапароскопії. Вони мають чітку структуризацію, дозволяють хірургу прогресувати у своїх навичках і підходити до більш складних маніпуляцій поступово. В Україні існує лише таке визначення, як «загальний хірург», а лапароскопія розцінюється як метод хірургічного доступу. Програму навчання розробляли викладачі школи. Вона складається з лекцій, практичних занять на лапароскопічних боксах, тваринних органокомплексах (це виключно відходи виробництва, жодна з тварин під час навчання не постраждала. – Авт.) та асистуванні в операційних під керівництвом наставників. У перший день курсанти пройшли фахову атестацію, під час якої було оцінено рівень їхньої підготовки. По закінченні курсу навчання їхні маніпуляційні навички знову протестували. Показники часу зменшилися вдвічі, що свідчить про ефективність впровадженої методики. На кожного учасника виділялося близько чотирьох  годин напрацювань на лапароскопічних боксах. За кожним курсантом був закріплений куратор. Заняття стартували о 8.30 і закінчувалися близько сьомої години вечора – але програму виконали!

− Школярі – публіка доволі таки неорганізована. Як Ви можете охарактеризувати свій вперше набраний клас?

 Напрочуд всі були організовані, цілеспрямовані на те, щоби отримати знання. Наймолодшому – десь більше 25, найстаршому – за 40. Курсанти школи – як досвідчені лікарі, що мають бажання опанувати нову методику, так і лікарі-інтерни. Курсанти досить професійно допитливі. Для розуміння: лекція щодо післяопераційних ускладнень розтягнулася майже на три дні, тому що курсанти поставили досить великий обсяг питань. Вони намагалися відвідати всі операційні. Цікавилися променевою терапією. Новачки розповідали, що після практичних занять у деяких була навіть кріпотура. Втім це приємна професійна втома, яка відгукнеться гарною навичкою вже в операційній. Географія учасників – широка і далеко сягає за межі нашого регіону. Якщо характеризувати за гендерною ознаку, то це, скоріше, чоловіча команда, прикрасою якої є чудова дівчина-хірург. Між усіма склалися доброзичливі, теплі відносини. Навчання закінчилось, а ми всі продовжуємо спілкуватися.

Про побут та дозвілля

− Як організатор, Ви цікавились, в яких умовах проживають курсанти, наскільки вони забезпечені харчуванням тощо?

− Наші курсанти мешкали у хостелах, які, хотілося б відмітити, дуже гідно приймають своїх гостей. Харчуванням ми забезпечили курсантів повністю. Крім того, заключним акордом була дружня вечеря.

− Складовою будь-якої школи – принаймні склався такий стереотип – є ще й якісна організація дозвілля. Чи то хоча б окраєць краєвидів Чернігова бачили ваші курсанти, чи лише жадібно «гризли граніт науки»?

− Також організовані екскурсійні тури Черніговом, його історичним набуттям. Курсанти відвідали Катерининську церкву, Свято-Троїцький собор, Вал, П’ятницьку церкву, Річковий порт тощо. Велику зацікавленість виявили до світлин стародавнього Чернігова. Курсанти відвідали новозбудований корпус відділення променевої терапії, де змонтовано лінійний прискорювач.

Про перспективи

– Олександре, що ж далі?

 Головна проблема в тому, що є чітко зазначені рамки часу, а потенціал фахівців як онкодиспансеру, так і лікувально-профільного закладу «СімМед» досить потужний. Настільки, що вони можуть ділитися своїми напрацюваннями безмежно! Перший досвід організації школи показав, куди нам рухатися далі й як вибудовувати подальшу стратегію розвитку проекту. Курсанти виявили бажання організувати їм більш детальну екскурсію відділеннями онкодиспансеру та «СімМеду», збільшити кількість лекцій про лапароскопічний інструментарій та обладнання. Є певні цікаві організаційні задумки.

Школа – це не лише знання, а ще і професійні контакти. Курсанти познайомилися з колом потужних хірургів, досвід яких є бажання переймати. Підтвердження тому  домовленість про довготривале стажування, на яке в листопаді до нас приїздять хірурги з Миколаєва. До того ж школа працює над розширенням мовного обрію – вже в жовтні у плані навчання з’являться лекції, які проводитимуть англійською мовою.

− Чи не вбачили Ви в якомусь із курсантів генія, якого хотілося б запросити працювати в онкодиспансері чи то в «СімМеді»?

 Хотілося, щоби вони залишилися всі! Це досить цікаві й неординарні у професійному плані особистості, які готові навчатися. Вони всі обіцяють приїздити до школи на довготривале стажування. Є хірурги, які їдуть на ім’я – постажуватися конкретно у викладача школи, який вразив своєю фаховою майстерністю.

− Як часто буде працювати «Школа хірургів: лапароскопія»? І як стати її учасником?

 Наступний збір – у листопаді. Взагалі ми плануємо навчання щокварталу. Стати курсантом вкрай просто. Для цього потрібно заповнити анкету учасника. Інформуємо про захід на сайтах Чернігівського обласного онкологічного диспансеру та лікувально-профілактичного закладу «СімМед». Додатково – на сторінках медзакладів у соціальній мережі «Фейсбук».