Корисна інформація

                         Що повинен знати пацієнт про хіміотерапію і хіміопрепарати

З проходженням хіміотерапії стикається практично кожен онкохворий. Вона може проводитися:

  • до операції;
  • після неї;
  • у якості основного лікування;
  • у вигляді паліативної допомоги.

Від її успішності залежить подальший хід лікування, можливість операції.

Призначити її повинен тільки лікар-онколог. Він на підставі анамнезу, даних діагностичних досліджень пацієнта підтверджує (або не підтверджує) діагноз, та визначає схему або протокол лікування:

  • вибирає препарати або діючі речовини;
  • розраховує дозу (з урахуванням маси тіла та росту пацієнта);
  • призначає режим введення;
  • визначає графік введення.                                                                                                                                                                                                                                                                                                             Хіміопрепарати продаються тільки за рецептом

    Тепер призначення можуть бути вказані у Е-рецепті (електронному варіанті). А якщо система ще не введена, то на офіційному бланку. На ньому вказуються:

    • Назва лікарні, а якщо це приватний лікар, то його ім’я та прізвище.
    • Точна адреса установи.
    • Дані лікарні, як платника податків (код ЄДРПОУ).
    • Номер ліцензії.
    • Точні відомості про пацієнта: ПІБ, вік, номер його амбулаторної картки у лікарні. Цей номер призначається у системі E-health, де будуть зібрані всі необхідні дані про людину.
    • Джерело фінансування цього рецепта (тут вказуються програми, якщо препарати відпускаються за пільговою ціною або безкоштовно).
    • Назва засобів прописується на латині. Тільки діюча речовина (міжнародна непатентована назва), не препарат. Дозування, кількість.

    Електронний рецепт не видається на руки, а відразу розміщується у системі та у будь-якій аптеці, підключеній до програми, його будуть бачити провізори. Він повинен бути підписаний електронним підписом лікаря. Його можна роздрукувати, але документом роздрукований варіант не є. Якщо рецепт пишеться на бланку, то він повинен бути за формою Ф-1.

    Звичайний рецепт від руки, навіть з печаткою лікаря, для придбання хіміопрепаратів не підходить.

    Хіміопрепарати токсичн. кількість діючих речовин обов’язково повинна розраховуватися індивідуально. Точність дуже важлива. Існує два варіанти ведення розрахунків:

    1. У міліграмах на кожен кілограм маси.
    2. У міліграмах на кожен квадратний метр площі поверхні тіла.

    Найбільш точний варіант – другий. У продовж курсу вага пацієнта може коливатися. Площа тіла змінюється при цьому незначно. Тому призначення буде точніше. Для дорослої людини можна перевести мг/кг у мг/м2 шляхом множення показників на 40.

Показати

                                Метастази: Причина, діагностика та лікування.

Метастаз — відокремлене вторинне вогнище патологічного процесу, що виникає внаслідок переміщення (пухлинних клітин, мікроорганізмів) з первинного вогнища хвороби в інше розташування в організмі. Переміщення може відбуватися через кровоносні (гематогенні метастази) або лімфатичні судини (лімфогенні метастази), або всередині порожнин тіла (імплатаційні метастази — наприклад, у черевній або грудній порожнині).Процес утворення метастазів називається метастазуванням. Метастазування — перенесення в організмі змінених клітин від існуючого первинного вузла (існуючого метастазу або пухлини) з розвитком пухлини аналогічної гістологічної будови в іншій тканині або в іншому органі. Метастазування може відбуватись з рухом лімфи у першу чергу до регіонарних лімфатичних вузлів, метастазувати кровоносними судинами або мати локальне поширення в межах органу. Непорушені доброякісні пухлини, як правило, менш схильні до метастазування через повільний та осумкований ріст, хороше кровопостачання, тоді як злоякісні мають розлитий та швидкий ріст, швидко руйнуються, даючи вихід новим атиповим клітинам в оточуючі тканини та кров.

Розмір метастазів починається з однієї клітини. У цьому випадку вони називаються мікрометастазами. Спочатку їх неможливо виявити звичними методами діагностики. Але з часом ці дрібні частки розвиваються у повноцінні пухлини. 

Виявити метастатичне утворення можуть як під час лікування первинного вогнища, так і після повного одужання хворого. Здатність до метастазування закладена у ембріональній клітині. Це необхідно у процесі органогенезу. У ракових тканин цей генетичний механізм видозмінюється, як і всі інші процеси.

Часто мутовані клітини самі створюють для себе сприятливі умови для розвитку: вони збільшують на своїй поверхні кількість рецепторів, чутливих до чинників зростання, провокують утворення судинної та капілярної мережі у своєму районі, пригнічують імунітет.

Прискорюють появу нових вогнищ і різні травмуючі процеси, серед них:

  • Резекція (хірургічна операція) первинної пухлини.
  • Біопсія (забір клітин або ділянок тканин для діагностики).

Деякі метастази мають латентний період, який сягає 2-20 років.

При виявленні первинної пухлини обов’язково проводять обстеження на наявність метастазів. Для цього показані:

  • МРТ.
  • ПЕТ.
  • Рентген.
  • УЗД.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          Боротьба з метастазами – важлива частина лікування онкохворих.   До неї входить:

    • Знищення вторинних пухлин. Часто уражені лімфовузли видаляють прямо під час основної операції. Поодинокі осередки у органах також підлягають видаленню. Крім звичайної резекції застосовується кібер-ніж, протонно-променева терапія.
    • Попередження їх появи. Для зупинки поширення та розвитку мікрометастазів після хірургічного видалення раку проводять ад’ювантну терапію.

    При множинних метастазах та ад’ювантному лікуванні основним методом є комбінована та таргетна хіміотерапія. У деяких випадках хімію поєднують з радіологією. Препарати вводять через вени, артерії або лімфатичні судини. Діючі речовини зупиняють процес метастазування та викликають зменшення пухлин.

Показать

                                                     Лікування раку без операцій

Якщо раніше видалити пухлину було не можливо, шанси на одужання хворого вважали мінімальними. Однак зараз, з появою нових методик лікування, створюються сучасні схеми, у яких можна обійтися без хірургічного втручання.

Поки безопераційні методики використовуються тільки на початкових стадіях – першій та другій. Оскільки найкращий ефект спостерігається, якщо рак не дав метастази та не поширився на сусідні органи. Чим раніше виявлений процес та розпочато лікування, тим кращих результатів можна досягти.

Кібер-ніж

Високоточний вплив спрямованим світловим променем. Виконується роботизовано, завдяки чому вдається впливати тільки на ракові клітини. Поле опромінення може бути розміром всього 5 мм. Максимальний розмір – 6 сантиметрів. 

Технологія TrueBeam

Сучасний варіант лікування за допомогою радіовипромінювання.Ця апаратура дозволяє контролювати напрям хвильового потоку, співвідносячи його з положенням пацієнта та місцем розташування пухлини, робити поправки на дихання. При цьому промені потрапляють у пухлину максимально прицільно. Це дозволяє збільшити дозу та скоротити тривалість лікування. 

CAR-терапія

При цьому до власних Т-клітин пацієнта приєднуються, шляхом генної інженерії, рецептори, які спрямовані на розпізнавання ракових білків. Нові Т-лімфоцити здатні атакувати пухлину, а також запускати в організмі вироблення потрібної кількості таких же клітин. Імунна пам’ять зберігається тривалий час та захищає пацієнта від рецидивів.

Існують пухлини, при яких операція не вважається ефективним методом. Йдеться про швидко поширювані види, наприклад, дрібноклітинний рак легенів (оперують тільки 5% хворих). Деякі види сарком краще реагують на опромінення (лімфома ЦНС, гостра та хронічна НХЛ).

Показати

                                 Як розпізнати небезпечну родимку і що робити.

Зазвичай темні плямки, вузлики на тілі називають родимками. Насправді їх є декілька видів, вони мають різне походження, перебіг та наслідки. Одним з видів є невуси. Вони небезпечні тим, що з них може утворитися меланома – злоякісне новоутворення.

Варто зауважити, що меланома може утворитися і без невуса, на чистій здоровій шкірі. Тобто не обов’язково попередником меланоми має бути невус.  Невус однозначно є фактором небезпеки. 

Вважається, що основна маса родимок, до 90%, з’являється до 25 років. Але вони можуть виникати й пізніше – під впливом різних подій. Наприклад, типове явище, коли вони буквально висипають під час вагітності. Іноді родимки із часом, навпаки, зникають. Вони можуть бути жовтими, коричневими, чорними.  Це все в межах норми, і турбуватися немає про що. Але буває, що родимка починає нерівномірно розростатися або змінює колір, її поверхня стає «полірованою» або вона починає кровоточити – тобто в ній відбуваються зміни. Поява нової родимки незвичного вигляду, саме такі незрозумілі новоутворення вимагають пильної уваги.

Бородавки не є такими небезпечними, як невуси. У них не відбувається злоякісних процесів. Бородавки – це наслідок зараження вірусом папіломи людини 1,2,4 типів. Вірус проникає в організм людини через пошкоджену шкіру.

Напевно, вже кожен знає, що шоколадна засмага має мало спільного зі здоров’ям. Ультрафіолет є головною причиною виникнення злоякісних пухлин шкіри. Чим більше часу людина проводить, підставляючи тіло променям, тим вища ймовірність неприємних наслідків. Важлива і активність сонця. Не випадково дерматологи наполегливо радять не перебувати на пляжі в період від 11.00 до 16.00, коли воно найбільш агресивне.

Помітили у себе на тілі незвичайну родимку – обов’язково сходіть до дерматоонколога. Також можна проконсультуватися у дерматолога, хірурга або онколога. Досвідчений фахівець може візуально визначити характер невуса. Допомагає йому в цьому спеціальний прилад – дерматоскоп. По суті це потужне збільшувальне скло, розглядаючи через нього родимку, лікар може помітити найдрібніші деталі, які просто неможливо побачити неозброєним оком. Якщо є сумніви в діагнозі, лікар здійснить гістологічне дослідження, що дозволяє визначити характерні ознаки новоутворення.

Як розпізнати?

Лікарі рекомендують регулярно оглядати своє тіло. Щоб легше було визначити, наскільки родимка типова або нетипова, був розроблений спеціальний метод, який називається ABCDE. 

A (asymmetry) – асиметрія: Родимка нерівномірно розростається вбік. У нормі, якщо через середину родимки провести уявну пряму лінію, половинки мають бути симетричні.

B (border irregularity) – нерівний край: Він може бути порізаний, нечіткий, і це одна з ознак меланоми. У нормі у родимки рівні краї.

C (color) – колір: Його неоднорідність, вкраплення чорних, червоних, сизих відтінків повинні насторожити. У нормі родимка повністю одного кольору.
D (diameter) – діаметр: Якщо родимка в діаметрі більше 6 мм (це приблизно розмір гумки на кінчику олівця), вона вимагає уваги фахівця.

E (evolving) – мінливість: Мається на увазі мінливість будь-яких характеристик: кольору, форми, розміру – все це привід відвідати дерматолога. У нормі родимки залишаються незмінними все життя.

Здорова родимка не повинна боліти. Якщо кровоточить, сочиться, свербить або зумовлює підвищену чутливість шкіри, це може бути симптомом переродження.

Особливо уважними до стану родимок слід бути тим, у кого в родині були випадки захворювання на рак шкіри.

 

Показать

                                        ХАРЧУВАННЯ ПРИ ПРОМЕНЕВОМУ ОПРОМІНЕННІ

Після курсу опромінення для відновлення пошкоджених тканин слід вживати достатню кількість їжі. Забезпечити висококалорійне харчування з високим вмістом білків. Воно дозволить краще впоратися з побічними явищами і підвищити результати лікування онкологічного захворювання.

Кілька порад щодо харчування під час проведення променевої терапії:

  • вживайте різноманітну їжу часто, але малими порціями, є варто тоді, коли захотілося, не звертаючи уваги на розпорядок дня
  • варто підвищувати калорійність їжі — додавання в раціон більше кількості вершкового масла
  • для підвищення апетиту можна використовувати різноманітні соуси
  • в проміжках між прийомами їжі вживайте кефір, суміш молока з маслом і цукром, йогурт
  • варто вживати більше рідини, краще соків
  • завжди мати невеликий запас подобаються продуктів харчування (дозволених до зберігання в клініці, в якій проводиться лікування) і є їх, коли виникає бажання щось поїсти
  • під час їжі намагайтеся створити умови, що підвищують настрій (включайте під час їжі телевізор, радіоприймач, слухайте улюблену музику)
  • іноді рекомендується під час їжі для підвищення апетиту випити склянку пива
  • якщо є які-небудь захворювання, що вимагають дотримання певної дієти, варто порадитися з лікарем про те, як урізноманітнити раціон харчування.   

     

        Симптоми, при яких слід звернутися до лікаря, не чекаючи чергового контрольного огляду:

    • виникнення болю, яка не проходить самостійно протягом декількох днів
    • нудота
    • пронос
    • втрата апетиту,
    • підвищення
    • температури тіла
    • кашельпоява пухлини
    • припухлості
    • незвичайних висипань на шкірі
    • розвиток набряку кінцівки на стороні опромінення.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Відвідування театрів, виставок та інших розважальних заходів сприяє відновленню організму після лікування.
Показати

                                           Рак легень. Причини і профілактика

Найчастіше рак легень на ранній стадії протікає безсимптомно чи симптоми проявляються не дуже виражено.

Найпоширеніші симптоми раку легень:

  • Кровохаркання: симптом, характерний для половини хворих, зовні виглядає як червоні прожилки крові в мокроті. однорідний малиновий колір сигналізує про запущеному захворюванні.
  • Біль в грудях: на цей симптом скаржаться більше половини пацієнтів, симптом найчастіше відчувається на стороні появи пухлини, хоча в 10% випадків він може проявлятися на протилежному боці.
  • Кашель: це рефлекторний симптом раку легкихвиявляється у більшості пацієнтів. На ранніх стадіях він сухий і непродуктивний, з розвитком пухлини з’являється слизова і слизисто-гнійна мокрота.
  • Задишка: прямий наслідок зменшення просвіту дихальних шляхів спостерігається у 30-40% пацієнтів. Вона також може бути викликана здавленням великих кровоносних судин в легенях
  • Запалення: обтураційні пневмоніти (Запалення тканини легені зі зменшенням бронхіального просвіту) при раку легенів розвиваються на тлі спаду органу, протікають швидко і часто рецидивують.

Більшість із цих симптомів можуть спричиняти інші захворювання. 

За даними статистики куріння в кілька разів підвищує ризик раку легень. Що довше та частіше ви курите, то вищий ризик. Не тільки сигарети, а й сигари та люльки спричиняють рак легень. Пасивні курці також потрапляють в зону ризику.

Рак легень також можуть спровокувати забруднене повітря та навколишнє середовище. Зокрема, причиною раку може стати радон – газ, який не має запаху та кольору і виділяється в результаті розпаду урану в ґрунті, і азбест — група мінералів, які використовують для виробництва вогнетривких, ізоляційних і кислототривких матеріалів. Саме азбестовмісний пил є канцерогенним і викликає, зокрема, рак легень. 

Раннє виявлення раку легень допоможе вчасно розпочати лікування. Основний метод такої діагностики рентгенологічне дослідження. Рентгенівський знімок допоможе виявити пробему на ранній стадії. Лікарі рекомендують робити рентген щороку, особливо, якщо ви належите до групи ризику — наприклад, курите.

Для уточнення діагнозу використовується комп’ютерна томографія (КТ). У цьому тесті рентгенівський апарат сканує тіло та використовує низькі дози випромінювання для детального зображення легень.

Показати

                   Онкопластична та реконструктивна хірургія раку грудної залози

Рак грудної залози (РГЗ) займає провідні позиції в захворюваності у жінок як в Україні, так і у світі . Через психологічні та соціальні аспекти, що супроводжують проблему РГЗ, страх пацієнток втратити внаслідок лікування своє самовідчуття повноцінності, привабливості та соціальний статус особливе значення мають не тільки онкологічні, але й естетичні аспекти лікування. Адже результатом будь-якого лікування має бути не лише збільшення тривалості життя, а й забезпечення його відповідної якості, що принципово важливо для пацієнток із РГЗ. Це призвело до залучення в процес терапії з усім арсеналом технологій, напрацьованих у пластичній та реконструктивній хірургії. Якщо оперувати грудну залозу, то чому б не робити це красиво?

Онкопластична хірургія грудної залози — це стратегія, що використовує принципи пластичної хірургії для часткової чи повної реконструкції дефектів грудної залози або грудної стінки, що утворюються при видаленні пухлини.

Вказані принципи з успіхом реалізуються як в органозберігаючій, так і в реконструктивній хірургії у хворих на РГЗ. Багаторічні спостереження показали повну онкологічну безпеку такого підходу із значним збільшенням задоволеності пацієнтів результатами хірургічного лікування . Поступово ця стратегія стає золотим стандартом у світі та все більше поширюється в Україні. Така ж стратегія цілком реалізується в умовах спеціалізованого Чернігівського  онкоцентру. Фахівці Центру застосовують органозберігаюче лікування із максимально можливим збереженням молочної залози при хірургічному втручанні. Якщо все ж необхідно провести повне видалення, виконують відновлення —  реконструкцію об’єму і форми грудей.

Спочатку виконується онкологічна операція, потім – необхідне комплексне   лікування; через певний час проводять відновну операцію в один етап або в кілька етапів.

Остаточний вибір виду реконструкції  жінка робить разом з лікарем. Цей вибір пов’язаний з конкретним захворюванням, станом організму пацієнтки, загальним планом лікування.  

Завдяки мистецтву хірургів і застосуванню новітніх методик багато жінок після закінчення лікування виходять із клініки ще більш красивими.

Показати

                                                              Рак сечового міхура

Існує цілий список захворювань. Для діагностики, лікування, профілактики таких захворювань і існує лікар — уролог.

 Рак січового міхура залишається до цього часу однією з актуальних проблем онкоурології. Основним методом лікування хворих на РСМ є хірургічний: ендоскопічне втручання (ендовезікальна електрокоагуляція (ЕДК), трансуральна резекція (ТУР) або операції на відкритому сечовому міхурі.

Злоякісні новоутворення сечового міхура найбільш часто виявляються у віці 60-80 років.

Фактори ризику розвитку раку сечового міхура:

  • контакт з канцерогенними хімічними речовинами. До таких речовин відноситься миш’як, нафтопродукти, а також хімікати, які використовуються при виробництві барвників, гуми, шкіри, текстилю;
  • хронічні інфекції, хронічні запальні процеси сечостатевої системи (хронічний цистит, камені в сечовому міхурі);
  • куріння. Сигаретний дим містить велику кількість токсичних хімічних речовин, які можуть викликати рак, тобто є канцерогенами. Всмоктуючись у легких, такі речовини надходять в кров, фільтруються в нирках і виявляються в сечі. Потім вони вступають в контакт зі слизовою оболонкою сечового міхура і викликають в них зміни, які можуть перейти в злоякісні;
  • несвоєчасне і нерегулярне випорожнення сечового міхура;
  • спадковість (рак сечового міхура у найближчих родичів);
  • вік. З віком ризик розвитку раку сечового міхура підвищується. Цим пояснюється той факт, що рак сечового міхура — це хвороба зрілого та похилого віку.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Найбільш часті симптоми раку сечового міхура:

    Для злоякісного новоутворення сечового міхура характерні наступні симптоми:

    • поява крові в сечі (гематурія) — найбільш частий симптом захворювання, перша скарга в 90% випадків. Часто гематурія має епізодичний характер або взагалі відзначається одноразово, а також вона може зникнути без лікування. Однак, якщо не вживати заходів для уточнення характеру і причин гематурії, а також без своєчасного лікування, захворювання продовжить розвиватися;
    • прискорені і / або хворобливі позиви до сечовипускання;
    • нестерпні «імперативні» позиви до сечовипускання;
    • болю в області промежини, в крижах, біль над лоном;
    • підвищена слабкість, стомлюваність при незначних фізичних навантаженнях, безпричинне зниження маси тіла, біль в кістках (свідчать про поширеність процесу).

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Найбільш часті симптоми раку сечового міхура:

      Для злоякісного новоутворення сечового міхура характерні наступні симптоми:

      • поява крові в сечі (гематурія) — найбільш частий симптом захворювання, перша скарга в 90% випадків. Часто гематурія має епізодичний характер або взагалі відзначається одноразово, а також вона може зникнути без лікування. Однак, якщо не вживати заходів для уточнення характеру і причин гематурії, а також без своєчасного лікування, захворювання продовжить розвиватися;
      • прискорені і / або хворобливі позиви до сечовипускання;
      • нестерпні «імперативні» позиви до сечовипускання;
      • болю в області промежини, в крижах, біль над лоном;
      • підвищена слабкість, стомлюваність при незначних фізичних навантаженнях, безпричинне зниження маси тіла, біль в кістках (свідчать про поширеність процесу).

      Якщо Вас турбує один або декілька з перерахованих вище симптомів, Вам необхідно звернутися до кваліфікованого онколога, який призначить обстеження і встановить правильний діагноз.

Показати

                                     Що таке лапароскопія. В чому її переваги

Лапароскопія – це сучасний хірургічний метод, який передбачає проведення діагностичних досліджень і операцій на органах черевної порожнини і малого тазу через невеликі розтини.

Розрізняють пряму та ендоскопічну лапароскопію. Пряма лапароскопія передбачає безпосередній огляд органів черевної порожнини хірургом, як правило, після лапаратомії. Ендоскопічна лапароскопія передбачає огляд органів за допомогою медичних оптичних приладів, найчастіше лапароскопа. А сам лапароскоп може бути жорсткий (металева трубка з оптичною системою і підсвічуванням) та еластичний.

Розміри проколів, через які вводиться основний інструмент – лапароскоп, зазвичай не перевищують 0,5-1,5 см. Лапароскоп є трубкою телескопічної конструкції, оснащеною системою лінз та оптичним кабелем із джерелом світла. Цей пристрій, як правило, підключається до відеокамери. З високотехнологічного медичного приладу зображення високої чіткості передається на монітор.

Переваги методу:

  • скорочення терміну перебування пацієнта в стаціонарі (зазвичай – не більше 1 тижня);
  • швидке загоєння проколу;
  • невеликий ризик післяопераційних ускладнень;
  • практично повна відсутність неприємних відчуттів після втручання;
  • практично непомітні рубці.                                                 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Перш ніж зробити лапароскопію, треба зробити ряд аналізів, щоб бути упевненим, що цей метод є безпечним для вас і не зашкодить здоров’ю. Перш за все це загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, а також її дослідження на здатність згортатися, електрокардіограма, мазок з піхви на флору, обстеження на гепатит В і С, СНІД і сифіліс, УЗД органів малого тазу, флюорографія чи рентгенограма органів грудної клітки, та, якщо це потрібно — інші обстеження чи аналізи.

    За 3 – 4 дні до процедури відмовтеся від продуктів, що викликають здуття живота, а за 6 годин до проведення операції зовсім відмовтеся від їжі.

    Лапароскопічні операції проходять лише під загальним знечуленням, адже під час операції в черевну порожнину буде введений газ, і буде підключений апарат штучної вентиляції легень.

    Під час лапароскопії виконують декілька проколів: В більшості випадків перший виконується всередині пупка, через нього в черевну порожнину вводиться вуглекислий газ та лапароскоп — оптична трубка з камерою, яка дозволяє бачити що робиться в черевній порожнині. Ще один чи два отвори потрібні для введення інструментів, якими хірург і виконує операцію.

    Оскільки при лапароскопії відсутня рана в передній черевній стінці, та негативний вплив на організм пацієнта менший, то і відновлюються після неї швидше. В абсолютній більшості випадків пацієнт через 1 ніч, проведену в лікарні, повертається додому.

    Щоб не сталося неприємностей, треба дотримуватися деяких простих правил. По-перше, це правильне харчування. Як було вказано вище, за 6 годин до втручання відмовтеся від будь-якої їжі та пиття. Наступного дня лікар розповість Вам про правильне харчування в післяопераційному періоді. Ще ввечорі, в день операції, пацієнт самостійно встає та починає бути активним. Зазвичай пацієнти повертаються до звичного способу життя протягом 7-10 днів після операції.                                                                                                                                                                                                             

    Лапароскопія, на сьогодні, є золотим стандартом в хірургічному лікуванні гінекологічних захворювань. Вже зараз її переваги оцінили сотні пацієнтів медичного центру Медікавер. І якщо у Вас виникли неприємності подібного характеру, і є сумніви, чи варто це робити – не бійтеся, зверніться до наших фахівців. Вони дадуть відповіді на всі Ваші запитання, пояснять все про втручання та забеспечать Ваш комфорт під час перебування в клініці.
Показати

                                         Як запобігти раку за допомогою дієти 

До виникнення раку може призвести ряд причин. Питома вага спадкових факторів та інфекційних процесів у розвитку злоякісних новоутворень складає 13 %, впливу екологічного стану навколишнього середовища (радіаційний фон, забруднення повітря техногенними викидами) – 6 %, а на долю способу життя (умови праці, шкідливі звички, характер харчування та фізичної активності) припадає найбільша питома вага – 81 %. Якщо на спадкові фактори та екологічні умови ми не здатні вплинути самостійно, то на фактори, пов’язані зі способом життя, нам вплинути під силу.

Харчування є одним із найвагоміших факторів не лише у профілактиці, але і у лікуванні раку. Ось що потрібно змінити у харчуванні для профілактики раку.

Рослинна їжа є джерелом вітамінів, мінералів та так званих фітохімічних речовин, які захищають клітини організму від руйнуючої дії вільних радикалів (вид молекул або атомів, які «бомбардують» клітини і призводять до хвороб, мутацій та передчасної смерті), мають антимутагенні властивості (запобігають злоякісному переродженню клітин), антиканцерогенні (запобігають поділу ракових клітин), імуномоделюючі (підвищують імунний «контроль» організму над розвитком раку). Тому чим різноманітнішою є наша їжа, тим більше фітохімічних речовин одержує організм, тим кращим є його захист.

Прикладами фітохімічних речовин є каротиноїди, які містяться у моркві, чорниці, помідорах (каротиноїдів налічується понад 5 різновидів – жовті, оранжеві, червоні); катехіни (зелений чай, цитрусові); лігнани (насіння льону), ізофлавони (соєві продукти)  та багато інших. І кожен із них «прицільно» захищає клітини тих чи інших органів. Наприклад, каротиноїди чорниці (антоціани) та моркви (бета-каротин) захищають сітківку ока, ізофлавони сої – від пухлин яєчників.

Харчові волокна (клітковина), це не що інше, як м’якоть фруктів та ягід, овочів, листової зелені, оболонки злакових. Харчові волокна, як губка, затримують токсичні речовини, канцерогени, які потрапили або утворились у шлунково-кишковому тракті, не допускають їхнього всмоктування у кишечнику. Сучасна людина споживає приблизно 7 грамів харчових волокон в день, замість необхідних 30-40 грамів. Такий дефіцит стає причиною поширеного раку товстого кишечника, який стоїть на першому місці з усіх онкологічних захворювань.

 Селен сприяє зміцненню імунітету, захищає мембрани та ДНК клітин від злоякісних перероджень.

Амінокислоти, з яких, як із цеглинок, складаються білкові продукти, є «будівельним матеріалом» для утворення імунних клітин. Відомо, що злоякісні пухлини значно частіше виникають у літніх людей — у віці 70 років чоловіки у 100 разів мають більший шанс захворіти на рак, а жінки – у 70 разів. Це пов’язано із зниженням імунітету та збільшенням числа «поломок» у клітинах. Імунна система – це потужний орган контролю за виявленням та знищенням ракових клітин, які в нашому організмі утворюються щодня.

Враховуючи, що організм дорослої людини складається із 10 трильйонів клітин, можна уявити які складні та надійні механізми регуляції забезпечують щохвилинно їхню злагоджену роботу. Підраховано, що щодня в нашому організмі вмирають та заміщуються близько 70 мільярдів клітин, тому важливо, щоб імунітет був на високому рівні.

До білкових продуктів відносяться яйця (зварені нам’яко або паровий омлет), кисломолочні продукти (а також молочна сироватка), риба, нежирна птиця, бобові (сочевиця, турецький горох, квасоля, боби). Раз в тиждень рекомендовано вживати невелику порцію печінки, яка є джерелом особливо цінного амінокислотного комплексу – глутатіону, який підвищує детоксикаційну функцію печінки, і, відповідно, антираковий захист.

Наше здоров’я залежить від нас: аж на цілих 51% — від того, що ми їмо, п’ємо і який спосіб життя ведемо. Звісно, неможливо бути здоровим все життя, здоров’я – це щоденна робота, яка обов’язково дає свої плоди у вигляді хорошого самопочуття та високої тривалості життя.
Тому бережімо його: якщо буде здоров’я, все решта також буде.

Показати

                                                      Рак передміхурової залози

Рак передміхурової залози — одне з найбільш розповсюджених онкологічних захворювань у чоловіків.  Основним хірургічним методом лікуванням залишається радикальна простатектомія.

Зазвичай ракова пухлина передміхурової залози росте повільно. Цей тип раку виявляють переважно у чоловіків, яким понад 65 років. Згідно з результатами численних досліджень, більшість чоловіків мають певні форми раку простати без жодних зовнішніх симптомів захворювання, і саме це ускладнює діагностику на ранніх стадіях. Однак важливо пам’ятати, що вчасна діагностика та лікування може бути досить ефективним для чоловіків, у яких цей тип раку розвивається досить швидко.

Як правило, до групи підвищеного ризику розвитку раку простати відносять чоловіків старшого та похилого віку, а також тих, у кого виявлена спадкова генетична схильність до цього захворювання, оскільки хтось із їхніх близьких родичів страждав від РПЗ. Тому ми радимо чоловікам, які можуть відноситися до даної групи, дізнатися більше про це онкологічне захворювання та проконсультуватися із лікарем щодо можливості чи необхідності проведення тесту на визначення рівня простат специфічного антигену (ПСА).

На більш пізніх стадіях ознаки раку простати схожі з симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози (докладніше про аденому простати читайте на нашому сайті Добробут.ком). Хворі скаржаться на ускладнене і хворобливе сечовипускання, слабкий і /або переривчастий струмінь сечі, проблеми з ерекцією.

                                                                                                                        Скринінг і діагностика

Онкологічний скринінг – це спеціальне обстеження осіб, які не мають клінічних симптомів захворювання, з метою виявлення раку на ранній стадії.

    • Ректальне пальцеве дослідження простати є обов’язковим обстеженням.
    • Аналіз крові для визначення рівня ПСА
    • Біопсія – сучасний швидкий метод забору клітин з передміхурової залози для мікроскопічного дослідження з метою підтвердження попереднього діагнозу. За результатами біопсії робиться розрахунок “суми Глісона” (від 6 до 10 балів), що теж необхідний для визначення ефективного методу лікування.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Існують різні варіанти лікування раку передміхурової залози, які, насамперед, залежать від стадії захворювання:

      Основні методи лікування – це хірургічний, в тому числі ТУР простати (трансуретральна резекція передміхурової залози), променева терапія (радіотерапія раку простати) або динамічне спостереження. Інші види лікування, такі як гормональна терапія (гормонотерапія раку простати), хіміотерапія використовують залежно від клінічного сценарію і бажаного результату. Застосування гормонотерапії на пізніх стадіях захворювання дає хороші результати.
      Якщо ж на пізніх стадіях виявляють рак передміхурової залози, лікування його полягає в застосуванні гормональної терапії, яка в таких випадках грає важливу роль. Метою гормональної терапії є блокування впливу чоловічого статевого гормону (тестостерону) на клітини простати. Основні принципи гормональної терапії полягають або в придушенні продукції тестостерону в організмі чоловіка, або в запобіганні його впливу на тканини передміхурової залози.

      Хірургічне лікування. При локалізованому раку передміхурової залози оптимальним методом лікування є радикальна простатектомія – радикальне видалення простати. Можливе менш травматичне ендоскопічне видалення простати.ТУР простати – це ефективний метод лікування даного виду раку. Після операції, за показаннями, можливе проведення гормональної терапії.

      Променеве лікування – радіотерапія. Індивідуальне планування, комп’ютерна симуляція опромінення, використання спеціальних коліматорів дозволяє звести до мінімуму вірогідність побічних явищ.

      Динамічне спостереження. Рішення про спостереження або лікування локалізованого раку передміхурової залози обговорюється з пацієнтом. Воно є компромісом між очікуваними корисними і шкідливими наслідками з точки зору виживання хворих та їх якості життя.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Слід виділити кілька основних напрямів, пов’язаних із профілактикою раку простати.

      • Здоровий спосіб життя. Це, насамперед, відмова від шкідливих звичок, таких як куріння, зловживання алкоголем. Також необхідно підвищити рівень фізичної активності.
      • Харчування. Особливе значення в харчуванні необхідно приділяти овочам і фруктам (томати, капуста, брокколі, соя, виноград та ін.). Паралельно необхідно обмежити споживання продуктів, що містять тваринні жири і кальцій.
Показати