ЧИ МОЖЛИВЕ МАТЕРИНСТВО ПРИ ОНКОЗАХВОРЮВАННІ?

Це слушне питання обговорювалося лікарями 25 травня у стінах Чернігівського міського пологового будинку. Семінар присвятили актуальним проблемам екстрагенітальної патології під час вагітності.

Серед численної кількості доповідачів − і фахівці Чернігівського обласного онкологічного диспансеру:

  • головний лікар закладу Валерій Зуб,
  • начмед Григорій Бардаков, 
  • завідувачка гематологічним відділенням Алла Нагорна, 
  • завідувач відділенням пухлин голови, шиї та грудної клітини Олександр Колотило,
  • завідувач гінекологічним відділенням Юрій Шень,  
  • провідний онкоуролог Роман Цісельский.​​

Питання, на яких вони сконцентрували увагу аудиторії, вкрай слушні. Адже  рак – найпідступніша хвороба, яка безжальна навіть до жінок, які очікують на появу маляти, та ще й має тенденцію загострюватися під час пологів. ​​Про це свідчать не часті, втім  сумні факти: у минулому році, попри всі старання медиків, був зафіксований випадок материнської смертності. У вагітної жінки був рак нирки. На щастя, вона встигла дати дитині життя, а вже потім…​​

За фактами, які оприлюднили онкологи, у вагітних жінок найчастіше онкозахворювання локалізуються в таких місцях:

  •  шийка матки,
  • яєчники,
  • молочні залози,
  • пряма кишка,
  • шлунок,
  • щитовидна залоза,
  • лімфатична тканина,  
  • кровотворна система. 

Як зазначив онкогінеколог вищої категорії, кандидат медичних наук Валерій Зуб, кожна тисячна вагітність затьмарюється виникненням злоякісного новоутворення, якому, на превеликий жаль, не завжди вдається протистояти медикаментозно. Ситуація ускладнюється ще й тим, що зустрічається ця патологія дуже рідко, тому підходи до її лікування на сьогоднішній день у світі досконало не розроблені. Головним завданням як для самої жінки, так і для лікарів є рання діагностика та визначення адекватної тактики ведення такої хворої. Проте не все так сумно:

У деяких випадках за умови правильного медичного супроводу жінка може зберегти як своє здоров’я, так і народити дитину.

Чернігівських онкологи переконані:  недопустимо  списувати виключно на  вагітність такі симптоми, як слабкість, хворобливість і затвердіння молочних залоз, зміну смаку, нудоту, патологічні виділення зі статевих​​ шляхів, молочної залози тощо.​​

Повинно бути ментальне розуміння того, що при виникненні якихось онкологічних підозр обстежити вагітну жінку в повному обсязі не завжди можливо, бо це може негативно вплинути на малюка. Логічно зазначити, що є суттєві обмеження й щодо лікування вагітної жінки, котра має онкологічне захворювання. Хіміотерапія, гормонотерапія та променева терапія під час вагітності протипоказані. Тому  найчастіше лікарям залишається  або оперативне видалення пухлини з обов’язковим застосуванням інших видів лікування після пологів,  або вичікувальна тактика, яка не завжди призводить до позитивного результату. До відома: пухлина нирки, яка має в діаметрі 5 см, буквально за 300 діб збільшується вдвоє!​​

До того ж, зазначають онкологи одностайно, лікування раку в майбутньої мами – це вкрай серйозна етична проблема. Адже при виявленні злоякісного утворення, в інтересах збереження життя, жінці рекомендують на законодавчо затвердженому терміні зробити аборт. Якщо цей термін збільшено, то ймовірність доносити малюка до життєздатного віку (28 тижнів) із найменшими втратами для здоров’я мами підвищується. Тому кожен конкретний випадок повинен розглядатися окремо, оцінюватися поширеність і динаміка злоякісного процесу, а стан та бажання жінки бути пріоритетним.

Фахівці зосередили увагу й на питанні профілактики раку в майбутніх мам – це, насамперед, планування вагітності з повним обстеженням перед її наступом. Перелік обов’язкових заходів повинен включати не тільки гінекологічний огляд, цитологію та аналізи інфекційної панелі, але й наступні кроки:
  • кольпоскопію, УЗД репродуктивних органів;
  • клінічний аналіз крові з формулою, визначення біохімічних показників крові;
  • дослідження на наявність в організмі папіломавірусної інфекції (особливо онкогенних видів вірусу);
  • консультацію мамолога, УЗД молочних залоз;
  • УЗД внутрішніх органів, лімфовузлів;
  • консультацію ендокринолога, за необхідності − УЗД щитовидної залози.